WHOIS: як перевірити інформацію про домен
22 лют 2026
IP-адреса (Internet Protocol Address) — це унікальний числовий ідентифікатор, що присвоюється кожному пристрою, підключеному до комп'ютерної мережі, яка використовує протокол IP для передачі даних. Простіше кажучи, IP-адреса — це ваша цифрова адреса в інтернеті, подібно до поштової адреси у фізичному світі.
Кожного разу, коли ви відкриваєте веб-сайт, відправляєте електронний лист або завантажуєте файл, ваш пристрій використовує IP-адресу для ідентифікації та обміну даними. Без IP-адрес інтернет у тому вигляді, як ми його знаємо, просто не зміг би функціонувати.
IP-адреса виконує дві основні функції: ідентифікацію хоста (або мережевого інтерфейсу) та адресацію його розташування в мережі. Ці дві функції дозволяють маршрутизаторам знаходити оптимальний шлях для доставки пакетів даних від відправника до отримувача через десятки або навіть сотні проміжних вузлів.
Сьогодні у світі налічується понад 20 мільярдів пристроїв, підключених до інтернету — від комп'ютерів і смартфонів до розумних годинників, холодильників та промислових датчиків. Кожному з них потрібна IP-адреса для комунікації в мережі. Розуміння того, як працюють IP-адреси, допоможе вам краще захистити свою конфіденційність в інтернеті, діагностувати проблеми з мережевим підключенням та приймати обґрунтовані рішення щодо використання VPN та інших засобів мережевої безпеки.
IPv4 — це четверта версія протоколу IP, розроблена у 1981 році. Адреса IPv4 складається з чотирьох октетів (блоків чисел), розділених крапками, наприклад: 192.168.1.1. Кожен октет може містити значення від 0 до 255, що дає загалом приблизно 4,3 мільярда унікальних адрес (2 в степені 32).
Здавалось би, 4,3 мільярда — це багато. Але з розвитком інтернету речей (IoT), мобільних пристроїв та глобальної цифровізації цього вже недостатньо. Пул вільних IPv4 адрес офіційно вичерпаний ще у 2019 році, і сьогодні нові адреси розподіляються лише через вторинний ринок, де ціна однієї адреси може сягати 50–60 доларів.
IPv6 — це наступне покоління протоколу, що використовує 128-бітну адресацію. Адреса IPv6 виглядає як вісім груп по чотири шістнадцяткових цифри, розділених двокрапками, наприклад: 2001:0db8:85a3:0000:0000:8a2e:0370:7334. Кількість можливих адрес IPv6 — 340 ундецільйонів (3.4 на 10 в степені 38), що достатньо для присвоєння адреси кожному атому на поверхні Землі.
Окрім більшого адресного простору, IPv6 пропонує вбудовану підтримку IPsec (шифрування), спрощену маршрутизацію та автоконфігурацію пристроїв. Проте перехід на IPv6 відбувається повільно — станом на 2026 рік лише близько 45% глобального інтернет-трафіку використовує IPv6. Основна причина затримки — величезна кількість обладнання та програмного забезпечення, що потребує оновлення.
Публічна (зовнішня) IP-адреса — це адреса, яку бачить увесь інтернет. Вона присвоюється вашому маршрутизатору інтернет-провайдером (ISP) і є вашою "візитною карткою" в мережі. Всі пристрої у вашій домашній мережі ділять одну публічну IP-адресу через механізм NAT (Network Address Translation).
Хочете дізнатися свою публічну IP-адресу? Скористайтесь нашим інструментом Моя IP-адреса — він покаже вашу зовнішню IP-адресу, провайдера, орієнтовне розташування та інші технічні деталі вашого підключення миттєво та безкоштовно.
Приватна (внутрішня) IP-адреса використовується всередині локальної мережі (LAN). Ваш маршрутизатор, комп'ютер, смартфон, принтер — кожен отримує унікальну приватну IP-адресу. Діапазони приватних адрес визначені стандартом RFC 1918:
Приватні адреси не маршрутизуються в інтернеті — вони працюють лише в межах вашої локальної мережі. Один і той самий діапазон 192.168.1.x може використовуватись мільйонами домашніх мереж одночасно, і це не створює конфліктів.
Коли ви вводите у браузері "google.com", відбувається DNS-запит, який перетворює доменне ім'я на IP-адресу (наприклад, 142.250.185.238). Цей процес називається DNS-резолюцією і відбувається за мілісекунди, непомітно для користувача. Без DNS нам довелося б запам'ятовувати числові адреси всіх сайтів, що було б практично неможливо.
DNS працює за ієрархічною моделлю. Спочатку запит іде до рекурсивного DNS-резолвера вашого провайдера, потім до кореневого DNS-сервера, далі до сервера доменної зони (.com, .ua тощо), і нарешті до авторитативного DNS-сервера конкретного домену. Результат кешується на кожному рівні для прискорення повторних запитів.
DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol) — це протокол, який автоматично призначає IP-адреси пристроям у мережі. Коли ви підключаєте ноутбук до Wi-Fi, DHCP-сервер (зазвичай вбудований у маршрутизатор) автоматично видає вашому пристрою IP-адресу, маску підмережі, шлюз за замовчуванням та адреси DNS-серверів. Це відбувається через процес "оренди" адреси на певний час.
Статична IP — фіксована адреса, що не змінюється при перепідключенні до мережі. Використовується для серверів, мережевих принтерів та пристроїв, до яких потрібен постійний доступ ззовні. Динамічна IP — адреса, яка може змінюватися при кожному підключенні або через певні інтервали часу, визначені провайдером. Більшість домашніх користувачів мають динамічну IP-адресу, що ускладнює їх відстеження, але робить неможливим хостинг серверів без додаткових сервісів типу Dynamic DNS.
NAT (Network Address Translation) — це технологія, що дозволяє кільком пристроям у локальній мережі спільно використовувати одну публічну IP-адресу. Коли ваш комп'ютер (192.168.1.100) надсилає запит до веб-сайту, маршрутизатор замінює приватну адресу на публічну та запам'ятовує зв'язок. Коли відповідь повертається, маршрутизатор знає, якому пристрою її передати. NAT став критично важливою технологією в умовах дефіциту IPv4-адрес.
IP-геолокація — це визначення приблизного географічного розташування пристрою за його IP-адресою. Точність залежить від бази даних та типу IP: для стаціонарних підключень точність зазвичай до рівня міста, для мобільних — до рівня регіону. Геолокація ніколи не дає точної адреси — лише приблизну область.
Геолокація IP використовується для показу релевантного контенту (мова, валюта, місцеві новини), таргетованої реклами, захисту від шахрайства та дотримання регіональних обмежень (геоблокування). Стрімінгові сервіси, як-от Netflix, використовують IP-геолокацію для визначення, який контент показувати у вашому регіоні.
Дізнайтесь, що можна визначити за вашою IP-адресою, скориставшись нашим інструментом пошуку IP. Ви побачите країну, місто, провайдера, ASN та інші технічні деталі будь-якої IP-адреси у світі.
VPN (Virtual Private Network) — це технологія, що створює зашифрований тунель між вашим пристроєм та VPN-сервером. Весь ваш інтернет-трафік проходить через цей тунель, і веб-сайти бачать IP-адресу VPN-сервера, а не вашу реальну адресу. Це дозволяє приховати ваше місцезнаходження та зашифрувати дані від сторонніх спостерігачів.
VPN приховує вашу IP-адресу, але не забезпечує повну анонімність. Cookies, fingerprinting браузера, вхід в акаунти Google або Facebook — все це може ідентифікувати вас навіть через VPN. Для максимальної приватності комбінуйте VPN з режимом інкогніто та розширеннями для блокування трекерів. Також враховуйте, що безкоштовні VPN-сервіси можуть збирати та продавати ваші дані, тому обирайте перевірених провайдерів з чіткою політикою конфіденційності.
Знання IP-адреси само по собі не дає прямого доступу до вашого пристрою. Проте зловмисник може визначити ваше приблизне розташування, спробувати DDoS-атаку (заваливши ваш маршрутизатор трафіком), шукати вразливості в маршрутизаторі або використовувати IP для цільового фішингу. Тому не публікуйте свою IP-адресу на форумах та в соціальних мережах.
Для визначення приватної IP-адреси на Windows відкрийте командний рядок (cmd) і введіть команду ipconfig. Рядок "IPv4 Address" покаже вашу локальну адресу. Для публічної IP-адреси скористайтесь нашим інструментом "Моя IP" або введіть "what is my ip" у Google.
На macOS відкрийте Terminal та введіть ifconfig або ip addr show на Linux. Шукайте рядок "inet" у секції вашого мережевого інтерфейсу (en0 для Wi-Fi на Mac, wlan0 або eth0 на Linux). Для публічної IP-адреси можна також використати команду curl ifconfig.me у терміналі. На Linux також доступна команда hostname -I, яка показує всі призначені IP-адреси одним рядком, що зручно для серверів з кількома мережевими інтерфейсами.
На iPhone перейдіть у Налаштування, оберіть Wi-Fi, натисніть на кнопку інформації поряд з підключеною мережею — IP-адреса буде вказана у секції "IP-адреса". На Android: Налаштування, Мережа та інтернет, Wi-Fi, натисніть на підключену мережу — приватна IP-адреса відобразиться у деталях підключення. Пам'ятайте, що ці методи показують лише приватну (локальну) IP-адресу вашого пристрою, а не публічну адресу, яку бачать веб-сайти. Для визначення публічної IP на мобільному пристрої використовуйте наш веб-інструмент.
Для перевірки та аналізу IP-адрес використовуйте наші безкоштовні інструменти:
IP-адреса — це фундаментальний елемент інтернету, який забезпечує зв'язок між мільярдами пристроїв по всьому світу. Розуміння принципів IP-адресації допомагає краще орієнтуватися в питаннях мережевої безпеки, конфіденційності та усунення проблем з підключенням. Перевірте свою IP-адресу прямо зараз за допомогою нашого безкоштовного інструменту та дізнайтесь, що інтернет знає про вас.
Отримуйте сповіщення про нові статті, інструменти та оновлення.
Зареєструйтесь безкоштовно — збережіть результати, отримайте 10 використань на день та доступ до всіх інструментів.
Зареєструватися безкоштовно